Бізнес, який змінює світ на краще!
Вхід
ПублікаціїДіяльністьІнвесторамСтартапамКомпаніяПерсональні сервіси
Про авторів
Ольга Булавченко
Спеціаліст інвестиційної компанії
25 жовтня 2013  ▪  Ольга Булавченко
Управління активами: теорія, практика, досвід
Історія застосування та сучасний підхід

Українці давно вже перетнули межу XXI століття, але так і не навчились, з однієї сторони — вдало вкладати власні кошти, а з іншої — результативно управляти ними. В чому ж справа? Що заважає сучасному суспільству, яке має досить кваліфікованих спеціалістів та має доступ до світових інформаційних технологій стати на одну сходинку вище? Звернемось до історії виникнення менеджменту активів. Розглянемо найбільш відомі моделі управління активами.

Одним із перших об'єднань, метою якого було володіння та управління спільним майном були трасти (trust від англ. — довірча власність). Виникнення трастів сягає ще часів Хрестових походів, коли лицарі, що йшли визволяти Єрусалим від невірних, залишали своє майно в руках довірених родичів або інших відданих піклувальників, щоб ті управляли їм на благо дружини і дітей лицарів.

З часом трасти набували все більшої популярності, і повсякчас вони використовувались для досягнення таких цілей:

Анонімність. У більшості країн зміст заповіту (після смерті заповідача) та імена власників нерухомості є публічною інформацією. Імена вигодонабувачів трасту звичайно невідомі, тому володіння нерухомістю або розподіл заповіданого майна через траст дозволяють зберегти таємність.

Спільне володіння майном. Траст є зручним механізмом спільного володіння майном (наприклад, нерухомістю) декількома власниками.

Збереження капіталу від розтрати. Трасти можуть бути використані для захисту вигодонабувачів (наприклад, дітей засновника) від їх невміння витрачати гроші. Так, умови трасту можуть обмежувати використання грошей або вік, починаючи з якого дитина отримує право розпоряджатися майном.

Благодійність. У деяких країнах все майно, звернене на благодійні цілі, повинно знаходитися в довірчому управлінні.

Пенсійні плани. Корпоративні пенсії найчастіше організовані як траст, в якому підприємство є засновником, а співробітники — бенефіціарами (кінцевими одержувачами  вигод).

Складні корпоративні структури. В галузі фінансів трасти часто використовуються як юридичні особи поряд з компаніями.

Приховування власності. Траст надає анонімність, при якій одна і таж особа може бути засновником та вигодонабувачем (але не піклувальником), тим самим отримуючи всю вигоду від майна, але приховуючи його від кредиторів.

Ухилення від податків. Анонімність і поділ засновника, вигодонабувачів та піклувальників роблять траст зручним механізмом для ухилення від податків. Так, піклувальник в багатьох країнах-офшорах не зобов'язаний повідомляти про доходи трасту податковій інспекції (іншій) країни, в якій проживають бенефіціари. Ці ж особливості трасту використовуються і для відмивання грошей. Інший спосіб ухилення від податків за допомогою трасту можливий у випадку прогресивного прибуткового податку, коли приносить дохід майно, яке формально належить трасту (у багатьох країнах ця лазівка закрита, і ставка податку для трасту дуже висока).Також передача майна через траст звільняє бенефіціарів від сплати податку на спадкування, який існує практично у всіх країнах, що застосовують трасти.

Приховування доходів. Придбання або переклад всього значущого майна на ім'я трасту дозволяє заявити про відсутність або недостатню наявність власних активів і претендувати, наприклад, на використання меншою ставки податків або на отримання допомоги від держави.

Збереження майна. При перекладі майна на траст засновник трасту втрачає всі права на це майно, якщо договір трасту правильно складений. Таким чином, це майно стає недоступним для кредиторів засновника трасту, для домагань при розділі майна і дозволяє відокремити особисте майно від бізнес-активів. Останнє особливо важливо в країнах англосаксонської системи права, коли фізична особа може визнаватися банкрутом особисто з наступним стягненням особистого майна за борги.

В Україні до початку 1993 року не було спеціального нормативного акта, який би визначав статус і функції довірчих товариств. Виникнення різних товариств, що використовували у своїй назві визначення «довірче товариство» і займались широким спектром послуг для фізичних та юридичних осіб, відбувалося у відповідності до Закону України «Про підприємництво» та Закону України «Про підприємства». І тільки 17.03.1993р., Кабінетом міністрів України було затверджено Декрет «Про довірчі товариства», дія якого по суті, і регламентувала діяльність трастових компаній. Відповідно до нього предметом діяльності довірчого товариства є представницька діяльність з грошовими коштами, цінними паперами та іншими документами. Довірче товариство, згідно з цим документом, має бути організоване тільки у формі товариства з додатковою відповідальністю, а додаткова відповідальність визначалася внеском, який дорівнював п’ятикратному внеску учасника довірчого товариства. Ці операції могли здійснюватись як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Особливості діяльності довірчих товариств в Україні насамперед у початковий період їх становлення та функціонування обумовлені загальною специфікою ринку в Україні. З одного боку — це недосконалість правової бази, яка б регламентувала трастові операції, а з другого — відсутність у переважної маси населення майна (як рухомого, так і нерухомого) і цінних паперів, які б могли стати основою розвитку широкого спектра довірчих операцій. З часів Радянського Союзу, десятиліттями насаджувався певний стереотип поведінки індивіда, який обмежував накопичення майна, не говорячи вже про цінні папери, яких просто не було, і землю, яка не могла бути об’єктом купівлі-продажу.

В цих умовах були поширені операції щодо залучення в управління грошових коштів населення, їх популярність посилювалась бажанням населення хоч якось захистити свої доходи від знецінення в умовах гіперінфляції. Така «спеціалізація» довірчих товариств у поєднанні з недосконалістю правової бази і новизною цих операцій для населення створила сприятливі умови для широкомасштабних зловживань довірою наших громадян. Хвиля банкрутств довірчих товариств, яка пройшла по Україні, підтвердила цей факт і надовго сформувала негативний імідж трастовим компаніям та їх операціям. Кабінет міністрів України видав Постанову від 01.11.1995р., за № 873 «Про результати комплексних перевірок довірчих товариств». В ньому йшлося про те, що за результатами масштабних перевірок було виявлено численні порушення законодавства, серед яких:

  • провадження діяльності без отримання ліцензії Фонду державного майна;
  • порушення валютного та податкового законодавств;
  • неправомірне здійснення банківських операцій.

Все це призвело до тіньового обороту коштів, яке супроводжувалось нанесенням суттєвого матеріального та морального збитку громадянам України, а також завдало шкоди майновим інтересам держави. Також були зафіксовані факти порушення під час державної реєстрації довірчих підприємств. Таким чином діяльність таких організацій опинилася повністю поза державним контролем, причина цього, як вважали тодішні чиновники, полягала в слабкій взаємодії всіх державних організаційних структур з питання вдосконалення нормативної бази.

Кабінетом міністрів України було прийнято рішення про наступне:

  • передати до суду матеріали про скасування державної реєстрації більш ніж 55 довірчих товариств та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які надавали аналогічні послуги з порушеннями (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди);
  • тимчасово призупинити ведення банківських рахунків довірчих товариств;
  • анулювати або призупинити дії ліцензій.

Окрім того, було порушено більше 100  кримінальних справ, щодо осіб, які займались шахрайством, розкраданням та здійснені інших фінансових злочинів у сфері залучення коштів громадян. В розшуку перебувала 31 особа, а заарештовано було понад 25 осіб.

Таким чином трастові компанії почали зникати, або просто поступово відходити в тінь. Хоча подекуди і в сучасній Україні вони існують і їх діяльність регулюється все тим же Декретом КМУ, в оновленій редакції від 2006р.

Діяльність довірчих товариств сколихнула громадян та державу, і на довгі роки сформувала недовіру та страх серед усіх прошарків суспільства.

Саме тому, на зміну їм прийшли нові для України (проте вже тривалий час діючі в США) інвестиційні фонди спільного інвестування. На них вітчизняний фондовий ринок покладав великі сподівання, щодо покращення розвитку економіки, розбудови фінансової та виробничої сфер національного господарства. Та не так сталося, як гадалося...

По суті інститути спільного інвестування (ІСІ) дуже нагадували трасти, проте між ними були суттєві відмінності. Якщо обмежитися тільки фондовим ринком, то керуючий трасту виконує ту ж функцію, що і керуючий пайового інвестиційного фонду (ПІФу)— купує / продає цінні папери і робить це таким чином, щоб отримати від них інвестиційний дохід. Однак, у довірчого управління інше законодавче регулювання, ніж у ПІФів. Діяльність ІСІ регулює Закон України «Про інститути спільного інвестування», затверджений президентом України Л. Кучмою, 15.03.2001 р., за № 2299-III. Керуючий трасту не зобов'язаний частину коштів тримати в цінних паперах, можна використовувати ф'ючерси і опціони. Коли ціни знижуються, є можливість продати всі цінні папери і перечекати падіння. Так само немає вимог до диверсифікації портфеля. Керуючий трасту не може використовувати маржинальну торгівлю (в тому числі грати на падінні ціни), оскільки це вимагає позики грошей або цінних паперів у брокера. Ці операції так само заборонені для ПІФів, так як суттєво підвищують ризики втрат.

Потенційно, довірче управління може бути вигідніше, ніж ПІФ, але відсутність вимог до диверсифікації і занадто сильний вплив «людського фактора» робить його більш ризикованим.

Спілкування з керуючим трасту дозволяє точніше і оперативніше виконувати побажання довірителя, в той час, як ПІФи обмежені у своїх діях інвестиційною декларацією і взагалі не зобов'язані виконувати побажання клієнтів.

Важливий плюс — швидкість введення-виведення коштів. У ПІФі, особливо в інтервальному або закритому, швидко купити або продати інвестиційний пай може виявитися важко (законодавством передбачено строк існування таких фондів та чітко регламентовані строки викупу пайових часток). У довірчому управлінні керуючий купує / продає акції за поточною ціною і може забезпечити максимально швидкий рух коштів.

Кризовий стан фондового ринку з кінця 2008 року сильно відобразився на діяльності ІСІ. Чимало компаній з управління активами (КУА) почали шукати шляхи закриття строкових ІСІ. Протягом 2009 року кількість КУА в Україні зменшилась на (-7.09%), а ІСІ — (-3.38%).[1]

Незважаючи на низхідну динаміку кількості зареєстрованих фондів, упродовж 2009 року продовжувала зростати чисельність ІСІ, що досягли нормативів щодо мінімального обсягу активів, і станом на 31.12.2009 року вона склала 985 (+97 фондів, +10.9%). Зростання числа визнаних ІСІ стосувалося, переважно, пайових венчурних фондів (+54 за рік), що є традиційним, зважаючи на масштаби цього сектора ринку ІСІ. На кінець 2009 року венчурні фонди залишилися лідерами за часткою у загальній кількості визнаних ІСІ, проте вона продовжувала скорочуватися (із 76.69% на початку до 75.13% у кінці 2009 року). [2]

Водночас, найбільш динамічно серед різних типів та видів фондів у 2009 році досягали нормативів закриті недиверсифіковані (невенчурні) корпоративні ІСІ (+23 фонди, +21.5%). Лідерство невенчурних корпоративних інвестиційних фондів (КІФ) за приростом кількості фондів, що досягли нормативів, пояснюється сприятливою кон’юнктурою для виходу на ринок ІСІ саме цього типу і виду, оскільки вони можуть залучати широке коло інвесторів та вкладати кошти в активи з порівняно незначними обмеженнями, що робить їх привабливими в умовах активізації та зростання ринку. [3]

Важливо зауважити, що діяльність ІСІ передбачає законне «ухилення» від податку на прибуток, до моменту закінчення його діяльності. Це, з одного богу, є вагомими плюсом для керуючого такого фонду,бо надає можливість для тіньового веденян бізнесу. Але, з іншого виступає суттєвим недоліком для інвесторів, оскільки під час погашення власних паїв для них настає час сплати податку на прибуток. Загалом держава створила, таку собі, вільну від податків зону ведення справ, яка більш призвана на допомогу власникам КУА, аніж на задоволення потреб потенційних інвесторів. Вже майже, 10-ти річний досвід функціонування КУА на фондовому ринку України доводить, що пряме призначення ІСІ не відповідає сучасним реаліям. Колись новаційне та безпечне залучення ІСІ до співпраці будівельними компаніями відійшло в минуле, через складну, а подекуди, й занадто корумповану процедуру реєстрації основних боргових інструментів (цільових облігацій), за допомогою яких реалізовувались стратегічні цілі забудовників. Тому більшість з них сьогодні використовують інші схеми, які сміливо можна назвати легальними,проте їх не завжди вдається застосовувати. Але, на жаль, наша держава їм не залишила іншого вибору.

Отже, реальне отримання доходів від діяльності ІСІ досить сумнівне, так як, частіше за все в їх створенні зацікавлено окреме коло осіб, і, реального інвестиційного доходу не створюється. На шляху учасників фондів, які проявили бажання вийти з них постала  проблема "де-юре" такого кроку. Єдиним варіантом залишався — пошук покупців, аби продати власні пайові частки. Проте це завдання також виявилось не з простих.

Вже на початку 2012 року було зрозуміло, що необхідно щось змінювати в сфері управління активами, якимось чином формулювати нові можливості для задоволення потреб осіб, які бажають інвестувати. Проте жодних суттєвих змін в цій сфері не відбувалось, а навпаки за останні п'ять років держава ще більше посилила неможливість нормального функціонування КУА та ІСІ, тим самим спровокувала появу посилених  корумпованих умов отримання дозволів та ліцензій.

Підсумовуючи викладене вище, стає зрозуміло, що жодна із систем управління активами в рамках України не мала успіху, створювала нові перешкоди, завдавала збитків, та, рано чи пізно, втрачала ліміт довіри суспільства.

Саме тому постало питання впровадження альтернативного управління активами. З точки зору методології функціонування, воно передбачає використання усталених десятиліттями догм досягнення інвестиційного ефекту, з використанням всіх відомих фінансових інструментів. А з точки зору механізму дії — даний підхід суттєво відрізняється від наведених вище моделей керування.

Генеральною ідеєю такого управління є: створення умови для розвитку суспільства. Якщо суспільство буде мати змогу розвиватися, це створить безперервний процес отримання коефіцієнту корисної дії. З'явиться нове усвідомлення про створенню нових потреб та методів їх задоволення.

Індивідуальне управління активами, як альтернативний вид реалізації сучасного інвестування буде використовувати всі можливі та легальні засоби для досягнення динамічно зростаючого економічного ефекту для обох сторін (замовника та виконавця). Побудова стосунків такого підходу ґрунтується на повній довірі, враховуючи поінформованість сторін один про одного. Можливо така формула співпраці комусь здасться не надійною, проте повернувшись до історії управління активами, можна зрозуміти, що навіть державне регулювання та усвідомлена публічність, в своїй більшості є завуальованою та занадто не надійною. Зрештою, міцні партнерські відносини в усі часи були результатом довіри один одному, яка складалась за рахунок постійної взаємодії учасників процесу. Реалізація кожного проекту за такого підходу передбачає:

  1. Повне поглиблення обох сторін в процес його реалізації.
  2. Пошуку найбільш вдалих варіантів реалізації (як стратегічних так і тактичних).
  3. Підвищення рівня довіри клієнта (адже репутація керуючого це його позиціонування на ринку).
  4. Отримання максимально можливого чистого прибутку з урахуванням економічної ситуації в державі.

Фондовий ринок України за час свого існування опосередковано створив десятки тисяч комунікативних зв'язків серед його учасників. Що в свою чергу стало передумовою виникнення  успішної співпраці між інвесторами та керуючими, поза законодавчою завісою.

Який із підходів управління активами обрати — кожний вирішує сам, з огляду на власну обізнаність та інтуїцію. Проте найближче майбутнє, при наймі в нашій країні, на наш погляд, належить альтернативним підходам, тому, що вони акумулюють в собі: досвід, практику і використання креативного мислення. Приймаючи рішення сьогодні, пам'ятайте — це ваші дивіденди завтра.

[1], [2], [3] — інформація взята з сайту УАІБ

comments powered by Disqus
Аналітичні матеріали, актуальні проблеми бізнесової спільноти, політика, економіка та юриспруденція.
© 2013 ILand Management
Всі матеріали сайту є власністю компанії «ILand Management» або інших своїх шанованих власників. Передрук заборонено.
Зворотний зв'язок