Бізнес, який змінює світ на краще!
Вхід
ПублікаціїДіяльністьІнвесторамСтартапамКомпаніяПерсональні сервіси
Про авторів
Ольга Козляковська
Керівник юридичного відділу ILand Mgt
26 вересня 2013  ▪  Ольга Козляковська
«Неочевидні» особливості кредитування під заставу
Не погашений кредит під заставу майна: проблеми і поради

Досить часто, якщо кредит, виданий під заставу майна, який не був погашений у визначений строк, предмет застави підлягає продажу. Це очевидно. Проте є особливості даної процедури, які можуть використовувати в своїх інтересах як кредитори, так і боржники.

Відповідно до норм чинного в Україні законодавства – звернення стягнення на заставлене майно здійснюється державним виконавцем, якщо інше не передбачено законом або договором. Ті, хто вже мав справу із Державною виконавчою службою, знають, наскільки складно домогтися здійснення хоч якихось дій державними виконавцями, не кажучи вже про дотримання ними термінів та послідовності дій, передбачених відповідними інструкціями. Проте почастішали випадки, коли державний виконавець дуже завзято береться за справу, і, як результат кредитор досить швидко повертає свої гроші. Можливість здійснення таких дій є не безкорисливим завзяттям, яке з'являється у чиновника, не тільки через свідомо допущені ним службові порушення, але й з причини недосконалості законодавства, яке недостатньо чітко регламентує процес реалізації заставленого майна.

Ще складнішою є ситуація, коли прагнення заволодіти майном боржника проявляє недобросовісний кредитор, встановивши для себе таку мету з самого початку. Беручи до уваги те, що обидва ці випадки є досить типовими, і, цілком законним у практиці кредитних відносин, слід завжди враховувати наведені нижче ситуації.

Добровільно передане в заставу майно може стати «конфіскатом»

Можна виділити кілька типових випадків щодо зміни правового режиму заставного майна в процесі його реалізації. Розглянемо найбільш поширеніший: державний виконавець, вважаючи, що він діє відповідно до Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, арештовує заставлене майно. Після цього майно, правовий режим якого визначений Законом України «Про заставу», і яке передано добровільно заставодавцем-боржником у забезпечення зобов'язання, в результаті дій державного виконавця «за інструкцією» стає в один ряд з, так званим, «конфіскатом». Тобто майном , вилученим у власника без його волі. Потім, як будь-яке арештоване і вилучене у власника майно, воно передається за договором для реалізації на комісійних засадах у спеціально створені для цих цілей організації, що організовують проведення торгів. Однак, саме дії таких організацій дуже часто стають причиною судових розглядів між кредиторами, боржниками, покупцями і цими організаціями.

Вся справа в тому, що процедура реалізації заставленого майна регулюється нормами Закону України «Про заставу» та Порядком проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1448 від 22.12.97 р. Згідно з даною постановою, не менше ніж за тридцять днів до передбачуваного дня продажу в пресі має бути опубліковано повідомлення про умови проведення аукціону (публічних торгів), а окрім того, процедура продажу і, головне, порядок визначення та зміни вартості заставленого майна в процесі реалізації повинні проводитися в суворій відповідності з регламентом. Природно, що дотримання порядку може істотно відсунути в часі момент реалізації майна та отримання відповідного відшкодування для кредитора і продавця. Може бути, саме тому даний порядок не застосовується торгуючими організаціями (крім випадків реалізації майна підприємств з державною часткою). Втім, не застосовується ними і затверджений наказом Мін'юсту Порядок реалізації арештованого майна № 42/ 5 від 15.07.99 р., який передбачає термін підготовки до реалізації всього п'ятнадцять днів, а не тридцять, як вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України. Відповідно до цього документа власник арештованого майна має не тільки менше часу, але й менше прав. (Так, якщо відповідно до чинного законодавства проведення аукціонів заставодавець має право в будь-який момент припинити реалізацію, виконавши зобов'язання, то власник арештованого майна лише спостерігає за процесом реалізації).

Чому так відбувається, судити важко. Проте прискорений продаж майна, за значно заниженою ціною (часто – з «простроченим» оцінним звітом), яка не передбачена ніякими порядками – досить типовий випадок в практиці погашення зобов'язань боржника перед кредитором. Можна звинувачувати в усьому державного виконавця, який арештував майно, правовий режим розпорядження яким і так обмежений. Також можна звинувачувати торгуючі організації ...

Але, насправді, проблема реалізації заставленого майна лежить в площині правового регулювання цього процесу, недоліки та суперечності якого дозволяють не тільки окремим особам з числа державної виконавчої служби, а й цілим організаціям успішно провертати сумнівні угоди, в результаті чого страждають інтереси всіх учасників даного процесу.

Тим не менш, можна навести кілька базових правил, дотримання яких убезпечить заставодавця від більшості з описаних тут ситуацій.

Отже, що повинна зробити компанія – заставодавець, щоб захистити свої інтереси і не допустити продажу заставленого нею майна? Найпростіше і найголовніше – повернути борг заставодержателю вчасно, тобто – до настання події, за якою договір застави пов'язує можливість звернення стягнення на заставлене майно. Тільки погашення заборгованості чи заміна застави на інший вид забезпечення зобов'язання (гарантія, порука і т. д.) можуть позбавити від необхідності реалізовувати заставлене майно для виконання зобов'язання, найчастіше, грошового. Будь-які інші дії лише подовжать в часі (але не відвернуть) процес відчуження майна. Втім, в деяких випадках навіть це може виявитися корисним.

Відтягнути в часі процес реалізації майна дозволить:

  •  пред'явлення позову про визнання не чинним договору застави, або договору кредит , а як наслідок – договору застави;
  • пред'явлення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню;
  • оскарження в суді загальної юрисдикції всіх процесуальних документів державного виконавця: постанови про порушення виконавчого провадження, постанови про арешт і вилучення майна, постанови про притягнення спеціаліста експерта – оцінювача і т. д;
  • оскарження в суді загальної юрисдикції дій державного виконавця як незаконних, що порушують інтереси боржника.

При подачі будь-якої з перерахованих вище скарг і позовних заяв, одночасно необхідно вимагати винесення ухвали про призупинення оскаржуваних дій, тобто дій з реалізації майна, до остаточного вирішення спору. Враховуючи той факт, що рішення суду першої інстанції набирає законної сили (якщо воно оскаржується ), тільки з моменту винесення постанови судом апеляційної інстанції, (навіть при дуже незначних порушеннях або відсутності таких) можна істотно затягнути процес реалізації заставленого майна для можливості виконання зобов'язання.

І наступний закономірне питання: що може зробити компанія, щоб повернути своє майно, реалізоване поспішно і незаконно? Компанія, яка вже перестала бути власником свого майна, що перебувало в заставі, може:

  •  оскаржити в суді загальної юрисдикції дії державного виконавця та торгуючої організації, як незаконні;
  •  пред'явити позови про визнання недійсними всіх договорів, пов'язаних з відчуженням майна: договору між державним виконавцем та «Укрспецюстом», договору між «Укрспецюстом» і покупцем майна і т. д., з вимогою повернути майно власнику;
  •  накласти через суд арешт на майно або заборону на його подальше відчуження.

Бережіться уцінки майна замість його оцінки

Ще одним « підводним каменем» реалізації заставленого майна через Державну виконавчу службу і торгуючі організації є власне сам підхід до оцінки майна, що реалізується. Згідно із законодавством України реалізація повинна проходити за ринковою вартістю. Насправді ж, державний виконавець залучає до оцінки судового експерта для визначення «дійсної вартості». Формулювання начеб-то схожі, але суть різна. Бо експерт, у свою чергу, керується не новоприйнятим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», а Законом України «Про судову експертизу», а якщо мова йде про транспортні засоби, то й Інструкцією Мін'юсту «Про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи автотранспортних засобів». При цьому вартість визначається залишкова, тобто мінімальна ціна, значення якої значною мірою відрізняється від ринкової. Крім того, боржник може постати перед необхідністю сплатити за послуги експерта, вартість яких виявиться набагато вище, ніж вони коштують насправді. Це відбувається через те, що вартість цієї послуги фактично встановлюється за домовленістю між державним виконавцем та спеціалістом з експертної оцінки. Наприклад нещодавно, в Одесі, державним виконавцем «N» Київського району була досягнута «домовленість» з експертом-оцінювачем про оцінку п'яти транспортних засобів за десять тисяч гривень, у той час як реальна вартість такої роботи складає приблизно шістсот гривень.

Для того щоб уникнути подібної ситуації, за умови,якщо створюється хоч якась видимість законності проведення оцінки необхідно:

  • «відстежувати» виконавчий процес, тобто щодня дізнаватися, на якій він стадії виконання, «працювати» з державним виконавцем;
  • оскаржити постанову про притягнення експерта-оцінювача, якщо є сумніви в його незацікавленості;
  • вимагати винесення постанови про винагороду експерта та його затвердження начальником державної виконавчої служби (що на практиці ніколи не робиться);
  • оскаржити згадану вище постанову, якщо ціна на послуги оцінювача завищена;
  • провести якісну оцінку майна (визначити його ринкову вартість) на момент невиконання зобов'язання, тобто, на момент, коли вже існує загроза реалізації майна, але воно ще не вилучено у заставодавця.

Наступне питання: що повинна зробити компанія-заставодавець, щоб повернути своє майно, реалізоване за заниженою ціною? Відповідь на нього така:

  • оскаржити постанову про притягнення експерта-оцінювача;
  • пред'явити позов про відшкодування збитків державній виконавчій службі;
  • оскаржити в суді загальної юрисдикції дії державного виконавця як незаконні;
  • пред'явити позови про визнання недійсними всіх договорів, пов'язаних з відчуженням майна: договору між державним виконавцем і торговельним організаціям, договору між торговельною організацією і покупцем майна і т. д., з вимогою повернути майно власнику;
  • накласти через суд арешт на майно або заборону на його подальше відчуження.

Як обминути непередбачуване

Оскільки головною причиною неоднозначностей у процедурі реалізації заставленого майна є розбіжності в законодавстві, то для їх приведення до «єдиного знаменника», вочевидь будуть,  як і тепер, мати місце численні судові прецеденти з визнання недійсними договорів, укладених торговельною організацією з покупцями заставленого майна,та Державною виконавчою службою з торгуючими організаціями. І тільки вони будуть орієнтиром правомірності таких дій. А до тих пір, поки державні органи не вирішать описану вище проблему, учасникам кредитних відносин можна рекомендувати наступне: при укладанні договору про заставу приділяти найбільшу увагу саме питанню реалізації заставленого майна. Саме це в подальшому допоможе уникнути необхідності звернення у виконавчу службу та проходження усіх відповідних процедур (до речі, досить дорогих: окрім заниженої вартості реалізованого майна, «послуги» виконавця і торгуючої організації обійдуться компанії-заставодавцю у розмірі, що становить не менше, ніж 20 % від вартості самого майна).

Звичайно, питання ціни, за якою передається майно, при цьому залишається найважчим. Зазвичай вартість заставленого майна перевищує розмір забезпеченого заставою зобов'язання, а отже, заставодержатель повинен буде повернути різницю. На практиці ж, продане за безцінь майно з урахуванням «накладних» витрат торгуючої організації і виконавчого збору, часто не дозволяє покрити навіть суму боргу. У виграші, заробляючи на цьому, залишаються лише торгуючі організації та покупці (зазвичай «свої люди» для виконавців і торгуючих організацій). Переможеними: і боржник, і кредитор, і , як завжди – Закон ...

comments powered by Disqus
Аналітичні матеріали, актуальні проблеми бізнесової спільноти, політика, економіка та юриспруденція.
© 2013 ILand Management
Всі матеріали сайту є власністю компанії «ILand Management» або інших своїх шанованих власників. Передрук заборонено.
Зворотний зв'язок