Бізнес, який змінює світ на краще!
Вхід
ПублікаціїДіяльністьІнвесторамСтартапамКомпаніяПерсональні сервіси
Про авторів
Ольга Козляковська
Керівник юридичного відділу ILand Mgt
1 вересня 2014  ▪  Ольга Козляковська
Страхування некомерційних ризиків іноземних інвесторів
Вітчизняна практика та міжнародний досвід

Закон України «Про режим іноземного інвестування» діє вже досить значний час. За цей період стали очевидними недоліки у регулюванні питань, пов’язаних із залученням іноземних інвестицій, основним з яких є нездатність цього Закону – не на папері, а дійсно – забезпечити належний ефективний захист інтересів іноземних інвесторів. Головною причиною цього є декларативність багатьох положень даного Закону, і особливо тих, що стосуються державних гарантій захисту іноземних інвестицій.

Наслідком недоліків українського законодавства про іноземні інвестиції стало те, що іноземні інвестори, а також національні підприємці, які зацікавлені у залученні іноземного капіталу, намагаються створити систему додаткових гарантій, які б захищали інвесторів від так званих некомерційних ризиків. Одним із елементів такої системи додаткових гарантій передбачається система страхування некомерційних ризиків.

На думку вітчизняних науковців, під некомерційними ризиками, зазвичай, розуміють ризики, пов’язані з економічною та політичною нестабільністю, ризики політичного характеру,які можуть проявлятись в прийнятті державою репресивних заходів по відношенню до іноземного інвесторів. Таким чином, чим більш не стабільна ситуація у країні, тим більш підстав у іноземних інвесторів замислитись над необхідністю отримання додаткових до наданих державою законодавчо гарантій безпеки своїх інвестицій. Звертає на себе увагу те, що саме страхування іноземних інвестицій від некомерційних ризиків є одним з ключових питань в рамках проблеми правового захисту капіталовкладень – з точки зору російських науковців.

Дійсно, за умови отримання якісного страхового продукту, подібний вид страхування найкращим чином забезпечує інтереси приватного інвестора, оскільки інвестору у випадку настання некомерційного ризику надто складно добитися компенсації завданих збитків безпосередньо від держави, з огляду на наявність так званого «імунітету держави», який полягає у непідсудності держави.

Страхування іноземних інвестицій від некомерційних ризиків вигідно відрізняється від інших видів матеріально-правового захисту інвестицій і гарантій прав інвесторів тим, що, зокрема, гарантії, встановлені розділом 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» є: або відтворенням загальних цивільно-правових принципів, що поширюються на всіх господарюючих суб’єктів України (наприклад, ст. 10 Закону); або нормами, що вказують на обов’язки держави (наприклад, ст. ст. 9 і 12 Закону), які, по-перше, не надають інвесторові автоматичного захисту (оскільки у випадку їх порушення зі сторони держави інвестор змушений звертатися за захистом до суду), а по-друге, можуть бути відмінені державою шляхом зміни Закону.

На відміну від гарантій, встановлених Законом України «Про режим іноземного інвестування», страхування некомерційних ризиків дозволяє іноземному інвестору отримати відшкодування понесених ним збитків від організацій, що не залежать від уряду держави, яка приймає інвестиції.

З правової точки зору страхування некомерційних ризиків інвесторів являє собою складні правовідносини, суб’єкти якого володіють різним статусом і державною належністю. Правовідносини по страхуванню некомерційних ризиків відносяться до області як публічного, так і приватного права, – до області приватного права слід віднести власне відносини між страховиком і страхувальником з приводу страхування некомерційних ризиків, в той час як правовий статус страховиків (коли ними виступають державні або міжнародні агентства) необхідно розглядати в сфері публічного права.

Рівень розвитку системи страхування іноземних інвестицій в Україні досить низький, тому для створення ефективної системи страхування іноземних інвестицій в Україні необхідно ретельно вивчити практику страхування некомерційних ризиків, напрацьовану іншими державами, зокрема, європейськими та США.

У багатьох зарубіжних країнах страхування некомерційних ризиків іноземних інвесторів здійснюють різноманітні організації, які поділяють на такі групи:

1) недержавні (приватні) організації (наприклад, відома англійська страхова компанія «Lloyd’s», американська компанія «American International Group» та ін.);

2) державні організації, що здійснюють страхування інвестиційних ризиків національних підприємців, які виступають у ролі іноземних інвесторів за кордоном (наприклад, американська компанія «Overseas Private Investment Corporation»);

3) міждержавна організація, яка здійснює страхування інвестиційних ризиків (Multinational investment guarantee agency).

Всі три різновиди страхування, маючи відмінності у правових наслідках, можуть здійснюватися паралельно, взаємодіяти один з одним, і тим самим забезпечувати більш високий ступінь захисту інтересів інвесторів.

Найбільш поширеними у міжнародній практиці страхування некомерційних ризиків приватними страховими компаніями є такі види страхового покриття:

1) страхування ризику припинення договору через неможливість його виконання – поширюється на ризик невиконання своїх зобов’язань приватними організаціями у зв’язку з дією державних структур чи іншого втручання зі сторони приймаючої держави;

2) страхування ризику відмови від договору – поширюється на ризик невиконання своїх зобов’язань державними організаціями;

3) страхування ризику конфіскації, експропріації, націоналізації – поширюється на позбавлення власності в результаті дій державних органів. [1]

Безперечними перевагами страхування, що здійснюється недержавними (приватними) організаціями є:

1) незалежність від держави приватних комерційних організацій і як наслідок – притаманна для них гнучкість і широка можливість для маневру;

2) можливість одночасно здійснювати страхування як звичайних комерційних ризиків, так і специфічних інвестиційних некомерційних чи політичних ризиків.

До числа недоліків, які стримують широке застосування послуг приватних страхових компаній при страхуванні іноземних інвестицій, слід віднести те, що у ряді випадків обсяг інвестицій, вкладених іноземним інвестором, може виявитися занадто великим навіть для потужних приватних страхових компаній, які уже завоювали репутацію і мають стабільне фінансове становище.

Не дивлячись на це, роль недержавного страхування є відчутно великою. Лідерами у страхуванні некомерційних ризиків є страхові компанії США і Великобританії.

Відносно високий ступінь ризику, пов’язаний з інвестуванням капіталу в українську економіку, стимулює західних страховиків консолідувати свої ресурси, а також залучати для цієї мети державні фінансові ресурси.

Так, з 1993 року в Європі почало діяти Європейське агентство по гарантіях інвестицій (European Investment Guarantee Agency), яке отримало підтримку як зі сторони приватних страхових компаній, так і зі сторони урядів європейських держав і міжнародних організацій. Європейське агентство здійснює страхування некомерційних ризиків, обмеженнями, що вводяться в рамках валютного регулювання і обмежують права інвесторів щодо репатріації прибутків, а також ризики, пов’язані з введенням надзвичайних податків. [2]

Проблемним є питання участі держави у страхуванні іноземних інвестицій. Бажаючи залучити якомога більший обсяг іноземних інвестицій, держава намагається створити сприятливий інвестиційний клімат, показуючи при цьому готовність брати участь у страхуванні некомерційних ризиків. Однак, особливість правового регулювання іноземних інвестицій полягає у тому, що воно стосується відносин між державою, яка приймає інвестиції, та іноземними приватними особами. Це призводить до підпорядкування іноземної приватної особи тому правопорядку, який встановлений для неї державою, що приймає інвестиції. Участь держави в якості страховика за договором страхування призводить до того, що фактично страховик буде страхувати іноземного інвестора від своїх власних дій.

Таким чином, участь держави (її органів, підприємств, організацій) у страхуванні іноземних інвестицій від некомерційних ризиків суперечить самій природі цих відносин, а значить – є недоцільною.

Намагання змінити нерівноправні відносини між державою, яка приймає інвестиції, і приватними інвесторами підштовхнули держави, що традиційно виступають в якості експортерів капіталу, до розробки національних державних систем страхування національних інвесторів.

Першими у справі створення національних державних організацій, що здійснюють страхування національних інвесторів від некомерційних ризиків, були США. В 1948 році була заснована Корпорація зарубіжних приватних інвестицій (Overseas Private Investment Corporation – далі ОПІК). В середині 60-х років подібні організації почали засновуватися у багатьох розвинутих країнах, які традиційно виступали у якості експортерів капіталу. Зараз на долю трьох національних програм страхування експорту капіталу – США (страхування у рамках ОПІК), ФРН (національна програма «Чесна праця»), Японії (страхування у рамках Підрозділу страхування експорту Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості) – приходиться 80 % покриття ризиків в рамках національних державних програм страхування інвестиційних ризиків (за даними Міжнародного союзу страховиків інвестиційних і кредитних ризиків). [3]

ОПІК пропонує страхове покриття по відношенню до таких категорій ризиків: неконвертованість валюти (тобто обмеження здатності інвестора конвертувати прибутки, відсотки по кредитах та інші доходи від інвестицій з місцевої валюти в долари США); експропріація (тобто втрата інвестицій у зв’язку з їх експропріацією, націоналізацією чи конфіскацією приймаючою державою); політичне насильство (тобто втрата майна чи доходу у зв’язку з війною, революцією, повстанням, політичним страйком чи тероризмом). [4]

Особливість американської системи страхування у рамках ОПІК полягає у тому, що обов’язковою передумовою укладення договору з конкретним інвестором вважається укладення двосторонньої міжурядової угоди про сприяння і захист інвестицій.

Таким чином, на відміну від страхування некомерційних ризиків приватними страховиками, у разі виникнення спору він переросте у публічно-правовий спір між двома державами – рівноправними суб’єктами міжнародного права.

Досвід розвинутих країн дозволяє ставити питання про доцільність і необхідність заснування Українського національного агентства по страхуванню ризиків українських інвесторів за кордоном.

Міжнародною організацією, яка займається страхуванням інвестицій від некомерційних ризиків, є Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (Multinational investment guarantee agency – далі БАГІ), засноване на основі Сеульської конвенції 1985 року. БАГІ є міжнародною організацією, яка використовує різні правові засоби при вирішенні проблем, пов’язаних з іноземними інвестиціями. Його завданням відповідно до ст. 2 Сеульської конвенції є стимулювання потоку іноземних інвестицій між країнами-членами і особливо в країни, що розвиваються, шляхом надання гарантій, включаючи страхування від некомерційних ризиків інвестицій, які здійснюються в будь-якій країні-члені з інших країн-членів. [5]

Агентство надає гарантії від некомерційних ризиків. До цих ризиків належать: переведення валюти; експропріація або аналогічні заходи; невиконання договору державою-реципієнтом іноземних інвестицій; війна або громадянські заворушення. [6]

У 2001 році Фонд державного майна України запропонував Багатосторонньому агентству по гарантіях інвестицій виступити гарантом інвестицій від політичних ризиків при приватизації стратегічно важливих об’єктів. Така пропозиція була висловлена заступником голови Фонду державного майна України під час робочої зустрічі з представником БАГІ Ларсом Блумфельдом. Прес-служба Фонду державного майна України повідомила, що БАГІ зацікавлений у співробітництві з Україною.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що необхідність заснування в Україні системи страхування іноземних інвестицій можна мотивувати високим ступенем некомерційних ризиків, що утримують іноземних інвесторів від вкладення капіталу в українську економіку. За даними світових рейтингових агентств Україна належить до країн із підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків. Тому для Україні є доцільним заснування української державної організації для захисту інтересів українських підприємців за кордоном та забезпечення державою участі України в системі Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій, так же як співробітництво з національними державними організаціями інших країн, що здійснюють страхування інвестиційних ризиків, у тому числі, шляхом укладання двосторонніх угод про взаємний захист капіталовкладень.

[1] Губарев Д.С. Правовые аспекты страхования иностранных инвестиций от некоммерческих рисков // Государство и право, 2001. - № 11. - С. 118.

[2] Правовое регулирование иностранных инвестиций в России / Под ред. А.Г. Светланова. - М.: Российская академия наук, Институт государства и права, 1995. - С. 113 - 114.

[3] Правовое регулирование иностранных инвестиций в России / Под ред. А.Г. Светланова. - М.: Российская академия наук, Институт государства и права, 1995. - С. 115.

[4] Губарев Д.С. Правовые аспекты страхования иностранных инвестиций от некоммерческих рисков // Государство и право, 2001. - № 11. - С. 118.

[5] Сеульська конвенція „Про заснування Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” від 11 жовтня 1985 р. // Международное частное право. Сборник документов. - М.: БЕК, 1997. - С. 606 - 633.

[6] Мусієнко В. Щодо законодавчих гарантій іноземних інвестицій // Право України, 1997. - № 3. - С. 50.

comments powered by Disqus
Аналітичні матеріали, актуальні проблеми бізнесової спільноти, політика, економіка та юриспруденція.
© 2013 ILand Management
Всі матеріали сайту є власністю компанії «ILand Management» або інших своїх шанованих власників. Передрук заборонено.
Зворотний зв'язок